 |
Дванадцять простих порад батькам, що допоможуть навчити дитину справлятися зі стресовими ситуаціями
 |
Стаття про те, чому перфекціонізм є настільки небажаною якістю та як його позбутись
- Перфекціонізм викликає стійкий стан незадоволення, який постійно підживлюється потоком негативних емоцій, таких як страх, смуток, розчарування, хвилювання й переживання.
- Якщо ви перфекціоніст, то, швидше за все, навіть не зможете насолодитися своїми успіхами, адже завжди буде те, що ви могли би зробити краще.
- Невдача – не варіант для перфекціоністів, страх зазнати невдачі стає рушійною силою їхньої діяльності. Такий страх поглинає енергію людини – ту енергію, яку вона могла б витратити більш конструктивним способом, наприклад, на кращу якість навчання або творчості.
- Перфекціоністи витрачають величезну кількість енергії на те, чого вони відчайдушно намагаються уникнути, адже невдачі та критику вони сприймають як катастрофу. Таке занепокоєння стає очевидною причиною їхніх невдач у спорті, навчанні та вирішенні соціальних проблем.
- Перфекціонізм, як і будь-яке фіксоване мислення, утримує дітей від прийняття ризику й викликів. Але саме вони є одним з кращих способів просунутися від гарного до досконалішого.
- Перфекціонізм спонукає дітей приховувати свої помилки й уникати конструктивного зворотного зв'язку – уникати критики. Але саме конструктивне сприйняття критики допомагає виправляти недоліки й досягати більшого.
Перфекціонізм – це не установка на високі очікування або успішність у починаннях. Ідеться про занепокоєння та страх перед помилками й думкою тих, хто вас оточує, – ось у чому корінь проблеми.
Як правило, діти не народжуються перфекціоністами, такими їх формує найближче оточення. Чим більший тиск мають батьки на своїх дітей, щоб ті досягали певних результатів, тим більшою мірою діти стають перфекціоністами.
Тому, якщо батьки помічають за собою поведінку, що провокує в дітей формування перфекціонізму, їм варто подумати про те, як припинити тиснути на дітей і не допускати цього в майбутньому. А для того, щоб усунути наслідки батьківської поведінки, треба допомогти дітям припинити бути перфекціоністами.
Як допомогти дитині припинити бути перфекціоністом
Найбільше перфекціоніст боїться невдачі. Найгірший сценарій для перфекціоніста – припуститись помилки, після чого про неї дізнаються інші люди (значущі люди).
Логіка перфекціоніста: «Якщо я припиню зациклюватися на тому, як бути досконалим, → я стану недосконалим → я буду відчувати себе жахливо».
Це, безумовно, помилкова логіка. Щоб відучити людину від перфекціонізму, треба показати їй, що коли вона зробить помилку чи зазнає невдачі, то нічого поганого не станеться, і вона не буде відчувати себе жахливо.
- Перфекціоністи вважають, що їхня цінність залежить від рівня їхньої результативності, тому якщо вони не зроблять що-небудь добре, то знизиться їхня значущість. Ось чому вони думають, що коли спробують не бути досконалими, то будуть відчувати себе жахливо.
- Перфекціоністи схильні думати, що нездатність досягти певних результатів серйозно послабить прихильність, увагу й навіть любов до них їхніх батьків і близьких.
Ось як допомогти перфекціоністу припинити бути таким:
1. Запропонуйте дитині певне завдання, що спровокує в неї появу перфекціонізму. Наприклад, попросіть її намалювати те, що вона ніколи не малювала раніше, – наприклад, дуб із розлогою кроною.
2. Попросіть її зробити це навмисно погано. Перфекціоніст мусить засвоїти урок: якщо він зазнає невдачі, нічого страшного не станеться.
3. Спитайте в дитини, що для неї означає те, що вона намалювала страшний і потворний дуб. Чи вважає вона, що це означає, що вона не є хорошим художником? Чи вважає вона, що оскільки не є хорошим художником, то вона нічого не варта? Що вона відчуває при цьому?
Розкажіть, як Томас Едісон зазнав понад 1000 невдач, перш ніж успішно створив електричну лампочку.
Допоможіть дитині зрозуміти й переконатись у тому, що вас не турбує, є вона хорошим художником чи ні, – ви любите її саме такою, якою вона є.
4. Спитайте в дитини про її відчуття зараз. Швидше за все, вона не почувається жахливо, а відчуває вашу любов і турботу. Укажіть їй на це: «Схоже, ти почуваєшся добре, навіть зазнавши невдачі в цій справі». Привітайте дитину з тим, що вона не побоялася спробувати щось нове й пішла на ризик.
5. Якщо буде потрібне повторне тренування, ви можете самі розробити доцільні сценарії з урахуванням особливостей вашої дитини, у такому випадку вони більше їй відповідатимуть, отже, будуть ефективніші. Головне – допоможіть дитині не брати все близько до серця.
 |
Поради про те, як допомогти дитині ясельного віку подолати страх розлуки з батьками.
- «Спочатку я почитаю тобі книжку. Потім ми підемо до Олени Петрівни, вона візьме тебе на руки. Я скажу тобі: «Бувай! Бувай!». Після цього я піду на роботу й буду махати тобі рукою, а ви з Оленою Петрівною будете махати мені з вікна. Потім Олена Петрівна дасть тобі твою улюблену іграшку, і ви разом будете весело гратись. Спочатку тобі може бути сумно, та ігри піднімуть твій настрій. Потім усі діти будуть снідати. Після сніданку ви підете на вулицю, а ще будете щось ліпити із пластиліну. Потім ви будете обідати, а відразу після обіду я повернусь і заберу тебе. Мама завжди повертається».
7. Не піддавайтеся спокусі піти непомітно, утекти й не попрощатися
Це тільки посилить страх розлуки в довгостроковій перспективі. Якщо дитина заливається слізьми, скажіть їй спокійно:
- «Я знаю, що ти не хочеш, щоб я йшла, та я повернусь відразу ж після обіду. Я помахаю тобі з вулиці. А Олена Петрівна підведе тебе до вікна, щоб і ти міг помахати мені».
Після цих слів відразу йдіть. Не піддавайтесь бажанню побігти назад і обійняти дитину, яка плаче. Можливо, вона почне махати вам лише за кілька тижнів, та ви завжди повинні махати їй. Приховуйте власний сум і демонструйте діловитість, щоби передати дитині вашу впевненість у тому, що вона зможе впоратися з розлукою.
8. Заздалегідь обговоріть з вихователем, що він буде робити, щоб заспокоїти й відволікти вашого малюка
Дуже важливо, щоб малюк знаходив утіху у вихователя, тому треба вибрати такого наставника, який би спокійно ставився до плачу дитини й не сварився на неї. Відволікання може бути ефективним тільки тимчасово, а в перспективі дитині потрібно мати можливість висловити своє «горе» із приводу розлуки з вами й заспокоїтись на руках у людини, яка знає, як переконати дитину в тому, що вона в безпеці. Тому одне лише відволікання – не найкраща стратегія.
З іншого боку, вихователю треба дбати й про інших дітей. Більшу частину емоцій дитина буде виливати на вас увечері або у вихідні. А завдання вихователя повинно полягати в тому, щоб допомогти дитині переключитися зі свого «нещастя» на той факт, що є багато чудових, веселих занять, якими можна займатись безпосередньо тут і зараз, і навіть без мами й тата. Тому потрібно заздалегідь спланувати, як і чим вихователь буде відволікати малюка, щоб він заспокоївся.
Деяких малюків заспокоює поточна вода, деякі люблять підходити до вікна й дивитись, як пташки клюють зернятка в годівниці, або танцювати на руках під певну музику. Діти можуть заспокоюватись по-різному, навіть під відео великих землерийних машин. Можливо, є певна іграшка, яку ваша дитина особливо любить, бере із собою з дому та грається нею в дитячому садочку.
Важливо переконатись у тому, що вихователь не припиняє спроби заспокоїти вашого малюка та знаходить до нього підхід, коли б це не знадобилось дитині. Малюк може припинити істерику, коли вихователь приверне його увагу до веселого заняття інших дітей і запропонує приєднатись до них («Дивись, як хлопці весело ліплять щось із пластиліну!»).
9. Не запізнюйтесь, коли приходить час забирати свого малюка
Якщо він закінчує обід, а ви ще не прийшли, як обіцяли, це погіршить становище у майбутньому, бо ви дасте дитині відчути, що не завжди виконуєте свої обіцянки, що неприпустимо, якщо ви хочете налагодити з нею надійний зв'язок.
10. Допоможіть малюку зрозуміти, що люди повертаються
Допоможіть йому зрозуміти, що той, хто «зникає», відсутній лише певний час і може знову з'явитися. Грайте в «ку-ку», хованки, пошук скарбів (ховайтесь так, щоб дитина легко змогла вас знайти). Читайте їй книги про розлуку й повернення.
11. Зробіть альбом під назвою «Люди, які мене люблять»
Зберіть альбом з фотографіями, на яких вашу дитину тримають на руках її близькі люди: тато, мама, бабусі й дідусі, вихователь, тітки й дядьки, двоюрідні брати та друзі. Додавайте в альбом фотографії з новими вихователями або вчителями. Часто переглядайте його разом з дитиною. Попросіть вихователя переглядати альбом разом з дитиною у вашій присутності. Багатьох дітей заспокоюють фотографії близьких, коли вони сумують за батькам.
12. Даруйте малюку свою любов і увагу, коли ви поруч
У кінці робочого дня ви можете хотіти прийняти гарячу ванну й випити склянку чаю, але в малюка до цього часу накопичується стільки потреби у вас, що треба приділити йому увагу в першу чергу. Звісно, він вимогливий. Він напружений, йому необхідна ваша спокійна, лагідна, чутлива присутність, щоб розслабитись і відпочити. Приготуйте найшвидшу та просту вечерю, підтримуйте в домі спокійну атмосферу, уникайте протиборства й шукайте можливості відновити зв'язок з дитиною. Намагайтесь дати їй привід для сміху, щоб розрядити напругу. І приділіть час для обіймів перед сном.
Ваш малюк, урешті-решт, переросте свій страх розлуки. Ця програма із дванадцяти кроків допоможе прискорити цей процес і зробити його більш легким і для малюка, і для вас!
13.Вибирайте у вихователі дитині добру й чутливу людину
Який головний критерій вибору вихователя чи няні для дитини? Дитині потрібна добра, лагідна людина, яка легко знаходить спільну мову з дітьми й допомагає їм відчувати себе захищеними. Тому вибирайте дошкільний заклад, у якому вихователі тепло й доброзичливо взаємодіють з дітьми та куди діти щасливо й охоче будуть ходити вранці. Не звертайте уваги на навчальну програму; шукайте такий дитячий садочок, де роблять акцент на емоційному й соціальному розвитку дітей. Прагніть до того, щоб дитина потрапила в таку групу, де дітей небагато. Чим менше дітей, тим більше часу вихователь зможе приділити потребам вашого малюка.
Бажано, щоб вихователі не змінювалися протягом дня. Дослідження виявили, що в малюків, які проводять у дитячому садочку цілий день, у другій половині дня виробляється високий рівень гормонів стресу на відміну від дітей, які перебувають у садочку до обіду. На щастя, є докази того, що в хороших дитячих установах, де дитина може налагодити надійний зв'язок з вихователем, діти не мають стрес високого рівня, а рівень кортизолу у крові малюків близький до рівня в домашніх умовах. Але це лише ще один доказ того, наскільки важливо, щоб діти могли розвинути надійну симпатію до своїх вихователів.
 | Навички, які дає «мозковий штурм», можна використати для вирішення реальних проблем |
Томас Едісон одного разу сказав: «Щоб отримати велику ідею, потрібно, щоб ідей було багато».
Незважаючи на те що діти схильні до творчості та фантазії, їм іноді важко згенерувати безліч ідей для вирішення проблеми, що виникла. Найчастіше вони хапаються за перше, що спадає на думку, – ідею, запозичену ними з казок або телебачення. Але для креативного підходу до проблеми перша ідея, як правило, не підходить, оскільки в більшості випадків вона пов'язана зі штампами та стереотипами.
Діти, як і дорослі, мають потребу в допомозі, щоб вивільнити свій творчий і розумовий потенціал і запропонувати цілий ряд ідей у відповідь на будь-яку проблему. Саме для цих цілей і призначений так званий «мозковий штурм».
«Мозковий штурм» є творчим процесом. Це найкращий спосіб розглянути проблему з різних сторін. Учасникам він може принести багато радості, задоволення й натхнення. Ось деякі поради про те, як проводити «мозковий штурм» з дітьми:
- «Мозковий штурм» з дітьми – це командний вид роботи. Як батьки ви берете на себе провідну роль: ставите запитання, приймаєте відповіді, заохочуєте ентузіазм і стимулюєте фантазію такими навідними питаннями, як «А якщо?».
- Для проведення «мозкового штурму» бажано мати більше учасників, ніж просто ви й дитина. Постарайтеся залучити до процесу інших дітей, а якщо такої можливості немає, то інших членів сім'ї.
- Зберіться разом з дітьми у сприятливій обстановці та поставте запитання, що б описувало наявну проблему, наприклад: «На наступному тижні у нашої бабусі день народження. Що ми можемо придумати, щоби зробити це свято для неї особливим?».
- Беріть до розгляду всі ідеї й заохочуйте якомога більшу кількість відповідей такими словами, як «Чим більше, тим краще!», «Чудова ідея!», «А якщо спробувати по-іншому?», «Нічого собі!», «Що ще?». Беручи абсолютно всі ідеї, ви допомагаєте розкриватися творчості.
- Якщо хтось буде розвивати свої ідеї на підставі чужих, це зовсім не повинно вважатись нечесним. Наприклад, якщо одна дитина передбачає, що виріже з кольорового картону листівку, а інша захоче намалювати на ній квіти, то ви можете об'єднати ці ідеї та створити гарну листівку із зображенням квітів – чудовий подарунок бабусі.
- Навіть якщо ідея явно не буде працювати, запишіть її, не відкидаючи, оскільки вона може бути сходинкою (трампліном) до іншої, більш корисної та зрілої відповіді. І все ж при роботі з дітьми варто нагадати їм про те, що, здійснюючи «мозковий штурм», команда учасників переслідує конкретну мету, якої слід дотримуватись, не особливо відволікаючись на інші теми. При цьому вся сім'я, від 2 до 102-х років, має можливість висловити свої творчі ідеї та думки.
- Візуалізуйте ідеї. Діти можуть краще зосередитись на своїх думках, якщо їм допомагає в цьому будь-яке зображення чи напис. Діти можуть використовувати їх у якості уявної відправної точки в міру того, як вони перебувають у пошуку нових ідей. Це може бути ім'я персонажа на аркуші паперу, або записані вже висловлені ідеї, або начерк обговорюваного персонажа.
- Використовуйте фонову музику. Деяким дітям музика допомагає зосередитись. (Інших вона може відволікати. Це індивідуально.) Інструментальна музика здатна створити атмосферу, відповідну обговорюваній теми без відволікання уваги.
- Допоможіть дітям вийти за рамки очевидного й банального. Наприклад, якщо всі придумують імена для подарункового ведмедика-супергероя, першою реакцією найчастіше буде ім'я «Суперведмедик». Вдячно прийміть цю відповідь і скажіть: «Чудова ідея! Але як ще ви могли б назвати нашого героя? Адже ви можете придумати що-небудь цікавіше!».
- Після того як прийом ідей буде закінчено і всі вони будуть записані на папері, переходьте до їх обговорення. Почніть з найневідповідніших ідей і викреслюйте їх одну за одною, шанобливо аргументуючи таке рішення, доки у списку не залишаться найбільш конкурентоспроможні. Розгляньте їх з різних сторін, зважте та продумайте їхнє застосування.
- Добре, щоб діти побачили, якого прогресу їм удалось досягти завдяки проведеному заходу.
- Перш за все пам'ятайте, що «мозковий штурм» повинен бути веселим. Дивовижна енергія, що вивільняється у групі, допомагає дітям розкритись та окрилює їх. «Мозковий штурм» не тільки для дітей, а і для дорослих повинен асоціюватися з вибухом свободи, натхнення, творчості та ентузіазму.
Що дає «мозковий штурм» дітям?
- Дитина відкриє для себе задоволення в тому, щоб розглянути проблему з різних точок зору. Практика цієї навички дасть дитині цінний інструмент для вирішення проблем.
- Члени вашої родини стануть ще ближче один до одного у процесі веселого та творчого обміну ідеями. Коли дитина має можливість вільно висловлювати свої ідеї, і при цьому її ніхто не висміює, це допомагає їй розвивати креативність, довіру до оточення та впевненість у собі.
- Навички, які дає «мозковий штурм», можна використати для вирішення багатьох проблем, як академічних, так і проблем реального життя, з якими ваша дитина може зіштовхнутись у сьогоденні або майбутньому.
 | Мова піде про те, як зробити творчість звичкою та способом спілкування з навколишнім світом |
Особливості творчого складу особистості
Отже, що ж таке творчість? Багато хто з нас уважає, що творчість – це здатність, яка була в нас в дитинстві, але давно втрачена, або доля обраних людей, якими ми можемо тільки захоплюватися здалеку.
Але наука довела, що творчі здібності закладені в кожному з нас. Важливо зрозуміти, що творчість багатогранна – на рівні мозку, особистості та творчого процесу – вона може виражатись різними способами, від глибоко особистого досвіду відкриття нової ідеї чи досвіду самовираження за допомогою слів, фотографії, моди й інших повсякденних творінь до робіт прославлених художників, які існують поза часом.
Нейрофізіологи, які вивчають творчі здібності, виявили, що творчість не активізує якусь одну певну частину мозку або навіть одну половину мозку, як стверджує міф про праву півкулю; у творчому процесі мозок задіяний повністю. Цей складний процес складається з великої кількості взаємодій когнітивної (як свідомих, так і несвідомих) та емоційної сфери з різними частинами мозку, призначеними для вирішення окремих завдань і роботи в команді для досягнення результату.
Отже, що ми можемо зробити, щоби підвищити нашу когнітивну гнучкість? У цій статті пропонуються поради про те, як необхідно правильно розвивати творчі здібності та відповідний їм склад розуму. Дані поради будуть корисні як дорослим, так і дітям.
1. Ігри, що вимагають уяви
Спостереження за дітьми, зайнятими творчими іграми, допомагає розкрити джерело вроджених творчих здібностей. У рольових іграх діти приміряють на себе численні ролі й в ігровій формі здійснюють управління емоціями та ідеями.
Коли дорослі приймають і культивують у собі дитяче почуття гри, це призводить до революційних змін у роботі.
Дослідження показують, що змішані форми роботи та гри справді створюють для дітей і дорослих найбільш оптимальне тло для навчання та творчості. Гра та внутрішня радість тісно пов'язані, їх взаємодія природним чином призводить до більшого натхнення, зусиль і творчого зростання.
2. Пристрасне захоплення
Захоплення найчастіше є наслідком досвіду або стосунків, які будь-яким чином спонукали нас до нього, і, звісно, воно дуже надихає. Часто людину творчо налаштовують емоції, але це тільки початок. Людям, які здійснюють свої творчі мрії, постійно доводиться гармонійно поєднувати хвилювання про майбутні результати з реалістичними стратегіями досягнення своєї мети, натхнення з важкою роботою, мрії з діями.
Коли хтось радить вам «Іди за своїми бажаннями», будьте обережні: крім того, що це одне з найбільш поширених кліше, це ще й не дуже корисна порада. Ви повинні шукати захоплення, яке знаходиться в гармонії з вашою справжньою сутністю й сумісно з іншими видами вашої діяльності. Величезне бажання довести тим, хто вас оточує, щось про себе, швидше за все, не призведе до творчості, оскільки воно ґрунтується на вашому прагненні уникнути проблем, які за несприятливих обставин можуть дійсно з'явитись. Тому, хоча ви повинні бути відкритими натхненню, не йдіть сліпо за своїми бажаннями та пристрастями. Переконайтеся, що ваша захопленість дійсно резонує з вами й вашими навичками.
3. Мріяння
Творчі люди знають, що мрії – це не марна трата часу, навіть якщо батьки та вчителі стверджують зворотне. Новітні наукові дослідження доводять, що мріяти дуже корисно. Ці заняття сприяють підвищенню творчого потенціалу, розвитку самосвідомості, перспективного планування, уміння міркувати й осмислювати власні враження та навіть здатність до співчуття.
Яким би марним не здавалося це заняття, мріяння не буває безглуздим – воно допомагає розвивати й покращувати творче мислення. Тому, коли наступного разу ви будете наполегливо працювати над творчим проектом чи робочим завданням, яке вимагає повного зосередження та творчих ходів, спробуйте кожну годину робити п'ятихвилинну перерву на мріяння. Спробуйте зайнятися чимось простим, що допоможе вашому мозку поринути у мрії, наприклад, прогулюватися, неуважно малювати або займатися прибиранням, і подивіться, як мріяння вплине на ваші ідеї й думки.
4. Усамітнення
Особистий простір є основною потребою багатьох творчих людей. У наші дні робочі звички, властиві людям мистецтва, отримали наукове обґрунтування й аргументацію: час, що проводиться в роздумах наодинці із самими собою, дійсно живить творчий розум.
Дуже важливо знаходити час для усамітнення, щоб давати собі простір для мислення, створення нових зв'язків і пошуку сенсу. На жаль, усамітнення дуже недооцінене в суспільстві, і тому багато людей уникають проведення часу на самоті. Ми схильні розглядати час, що проводиться на самоті, як витрачений даремно або як ознаку асоціальної або меланхолійної особистості. Але вміння отримувати задоволення й ефективно використовувати час наодинці із собою може спонукати до творчості, допомагаючи нам задіяти власні думки й налагоджувати зв'язок з нашим внутрішнім світом. Тому не треба боятися самотності, приймайте її!
5. Інтуїція
Інтуїція виникає з підсвідомих або спонтанних систем обробки інформації та значно впливає на те, як ми думаємо, розмірковуємо, творимо й поводимося в суспільстві. За останні тридцять років учені-дослідники у сфері когнітивних здібностей домоглися величезних успіхів, розвінчуючи міфи про силу підсвідомості, що призвело до визнання теорії дуального процесу мислення, або теорії «швидкого й повільного мозку». Інтуїція є частиною системи «швидкого» мозку.
«Швидкий» мозок структурно більш складний, ніж «повільний». Він допомагає нам пристосовувати та співставляти нову інформацію з наявними в нас структурами знань, розпізнавати комплексні моделі та придумувати нестандартні зв'язки, що призводить до більшої кількості оригінальних ідей і рішень. «Швидкий» мозок відіграє головну роль у створенні творчих ідей, у той час як неквапливий і розважливий «повільний» мозок більше задіяний в їх вивченні та перевірці для визначення сфер використання й застосування. І «швидкий», і «повільний» мозок дуже важливі.
6. Відкритість новому досвіду, враженням
Відкритість новому досвіду, враженням – прагнення до пізнавального освоєння й вивчення власного внутрішнього й зовнішнього світу – є єдиною найсильнішою й послідовною рисою характеру, яка передбачає творчі досягнення. Відкритість може бути інтелектуальною, яка характеризується пошуком істини та прагненням досліджувати ідеї й думки; естетичною, якій притаманно прагнути досліджувати фантазії й мистецтво та відчувати емоційне занурення у світ прекрасного; й емоційною, із прагненням досліджувати глибини людських емоцій.
Дослідження виявило, що бажання вчитись і відкривати, очевидно, значно сильніше впливає на якість творчої роботи, ніж чистий інтелект. Тому, якщо ви хочете розкрити свій творчий потенціал, шукайте нові творчі підходи або зовсім інші засоби вираження, або їдьте додому з роботи новим маршрутом, або шукайте нову групу людей з іншими інтересами й цінностями, в яких ви могли би повчитись. Відкритість новому досвіду може більш розкрити вашу інтегративну багатогранність – здатність розпізнавати нові моделі та знаходити зв'язки між, здавалось би, не пов'язаними між собою частинами інформації.
7. Залучення та усвідомленість
У той час як здатність до спостереження за тим, що відбувається, не відволікаючись і не виносячи суджень, є життєво важливою навичкою для тих, хто шукає радість і задоволення в житті, це вміння особливо важливе для творчих мислителів.
Велика кількість досліджень пов'язують усвідомленість – і як практику, і як рису характеру – з розвитком багатьох когнітивних і психологічних здібностей та якостей, таких як концентрація при вирішенні завдання та стійкість уваги, емпатія й співчуття, самоаналіз, самоконтроль, хороша пам'ять, здатність до навчання й емоційна стійкість. Багато з цих якостей дуже важливі для творчості.
Проте для оптимальної когнітивної гнучкості та творчості треба прагнути до балансу усвідомленості та мрійливості. Цікаво, що усвідомлена медитація, яка спирається на суб'єктивний досвід людини, як було доведено вченими, підсилює й активність, і функціональний зв'язок між нейронами, що відповідають за уяву. Тому спробуйте зайнятись усвідомленою медитацією або ненаправленою формою медитації, щоб розвинути ефективне мріяння й покращувати концентрацію уваги.
8. Сприйнятливість і чутливість
Якщо ми розглянемо творчість як якусь «сукупність точок», то чутливі люди – ті, в кого підвищена сприйнятливість до свого оточення, а також загострене сприйняття сенсорної інформації, такої як звук, світло й запах, живуть у світі, в якому існує і більше точок, і більше варіантів їх поєднання.
Чутливість (сприйнятливість) може бути даром Божим і прокляттям – вона може сприяти загостреному сприйняттю та призводити до емоційного перевантаження. Фахівці висловлюють думку, що ті, хто вміє стримувати бурхливий сплеск емоцій, який майже завжди супроводжує підвищену сприйнятливість, здатні трансформувати сире сприйняття в гостру проникливість.
Тому, замість того щоб намагатися стати більш незворушним, можна навчитись використовувати свою сприйнятливість для художнього вираження.
9. Перетворення несприятливої ситуації на перевагу
Досвід утрати, боротьби, страждання й поразки може стати потужним каталізатором особистісного зростання, творчості та глибокої трансформації. Часто через страждання ми вчимося співчувати, втрати вчать нас розуміння, а в боротьбі ми пізнаємо власну силу та красу.
Несприятливі події можуть примусити нас переглянути наші переконання й життєві завдання, і в цьому полягають їхня сила та творчий потенціал. Відчуваючи мінливості долі, наш мозок активно руйнує стару систему переконань, які більше не актуальні, і створює нову структуру смислових значень і самосприйняття. Для того щоб осмислити складні переживання, можна спробувати описати їх (необхідно писати від руки протягом 20-ти хвилин на день чотири дні поспіль), оскільки дослідженнями доведено, що таке заняття здатне послаблювати симптоми посттравматичного стресу й депресії, одночасно покращуючи деякі когнітивні функції, такі як короткочасна пам'ять.
Цікаво, що дослідження також виявило, що вкрай позитивні події, зокрема ті, які викликають почуття замилування, подиву, натхнення та зв'язку з чимось визначним, також можуть стимулювати творчість. Позитивні емоції підвищують психологічні ресурси людини, розширюючи фокус її уваги, надихаючи на нові думки й поведінку та стимулюючи творче мислення. Тому, якщо ви шукаєте творчий імпульс, ставтесь до всіх значущих моментів життя – і радісних, і негативних – як до потенційних джерел натхнення й мотивації.
10. Уміння мислити нестандартно
Творчих людей об'єднує їхнє небажання дотримуватися традиційних способів мислення й виконання завдань. Роблячи щось нестандартно, не так, як усі, такі люди приймають можливість невизначеності та невдачі, і саме цей ризик відкриває для них можливість справжніх інновацій.
Секрет творчої величі полягає в тому, щоб робити щось не за шаблоном, навіть якщо це шлях до невдачі. Метод спроб і помилок дуже важливий для інновацій, особливо на етапі генерування ідей. Фахівці, які вивчають творчість, виявили, що якість творчих ідей – це позитивна функція кількості: чим більше ідей генерується, тим більше шансів на те, що в результаті з них вийде шедевр. Робити по-іншому означає іноді робити щось погано або неправильно; прийміть це й не дозволяйте обережності ставати на шляху творчості.
Чи зможете ви або ваша дитина, дотримуючись усіх перерахованих вище порад, стати творчим генієм? Не обов'язково. Але коли в людині живе творець, якою б роботою ця людина не займалась, вона стає винахідливою, допитливою, сміливою особистістю, здатною виразити себе. Якщо ми приймемо свою творчу натуру, то допоможемо іншим людям зробити те ж саме. Ми допоможемо створити світ, який буде більш доброзичливий до духу творчості й у процесі зможемо знайти більш тісний зв'язок з іншими людьми й самими собою.
Скотт Баррі Кауфман, Каролін Грегуар
Немає коментарів:
Дописати коментар
Залиште своє запитання , враження чи прохання